У вік високорозвинутих технологій, коли знання швидко старіють і їх треба постійно поновлювати, питання: чого і як треба навчати дітей у школах, щоб вони виходили підготовленими до такого швидкого темпу життя, стає особливо актуальним.

Якщо дитині все детально пояснювати, не дозволяти їй знаходити істину самостійно, то в кращому випадку можна розвинути її так зване репродуктивне (відтворююче). У світі вже давно звертають увагу на репродуктивний характер сучасної освіти (проблема 1). Загальноосвітні навчальні програми націлені загалом на засвоєння певного обсягу знань та їх відтворення. Діти отримують готові знання. При цьому губиться самостійний, творчий підхід до навчання. Однак значно важливіше навчити дитину думати та вчитись, аніж надати їй певний обсяг знань. Увага педагогів та освітянських психологів світу зосереджена зараз на пошуках нових, більш ефективних форм навчання у напрямку розширення творчих можливостей дитини, розвитку так званого продуктивного мислення (здатність продукувати власні ідеї). З’ясовано, що продуктивне мислення розвивається тоді, коли дитина розв’язуєнестандартні завдання, коли шукає нові підходи до стандартних, коли самостійно освоює навколишній світ.

Сучасні шкільні програми зосереджені здебільшого на розвитку логічного мислення, не надаючи достатньої уваги творчому мисленню дитини. Для логічного мислення характерною є здатність аналізувати, оцінювати, сортувати інформацію, Але для продуктивного мислення цього замало. Потрібно розвинути у дітях вміння продукувати нові ідеї, мислити творчо, оригінально, сміливо, бачити проблему вцілому, тобто творчо мислити. Зрозуміло, що для гармонійного розвитку особистості потрібна інтеграція обох типів мислення, і це є проблемою 2, яку потрібно розв’язати.

Намагаючись вирішити ці проблеми, у деяких розвинутих країнах світу створюють національні програми з розвитку продуктивного мислення дітей та розкриття їх творчих здібностей. Дуже цікаві дослідження та розробки у цьому напрямку мають США, Сінгапур, Фінляндія, Японія. Нові навчальні технології опираються на останні наукові розробки у галузі психології мислення, зокрема евристики, яка покликана розкрити тонкі механізми мисленнєвої діяльності людини. Сюди можна віднести теорію “спроб та помилок”, розроблену американським психологом-біхевіористом Е. Торндайком, ідею продуктивного мислення та принцип цілісності сприйняття, висунуті відомими гештальт-психологами М.Вертгеймером, Ф. Келлером, К. Коффкою та Д. Левіним. Помітний вклад внесли роботи відомого гештальт-психолога К. Дункера з його ідеєю про функціональну фіксованість людського мислення щодо властивостей предмета чи ситуації. Цікаву ідею висловлює скандинавський психолог Л. Секей, який виявив, що процес продуктивного мислення полягає в тому, щоб виявити, відобразити скриті, латентні властивості предметів. Найбільш поширеним у дослідженні творчості як типу мислення є тест віддалених асоціацій (RАТ) запропонований американським психологом С. Медніком. Провідними дослідниками в галузі дослідження творчого мислення вважаються також американські вчені Д. Гілфорд та Е. Торранс. Hа практиці найбільш широко використовується характеристика творчості, що ґрунтується на дослідженнях Д. Гілфорда. Ця характеристика включає такі параметри, як легкість, гнучкість, оригінальність і точність мислення, а також уяву. Фундаментальною розробкою є його кубічна модель інтелекту. На основі запропонованих професором Е. Торрансом тестів обчислюються чотири узагальнених показники розумової діяльності: швидкість, гнучкість, оригінальність і ступінь деталізації. Цікавими є також дослідження американських вчених М. Воллаха, Н. Когана, які модифікували та вдосконалили розробки своїх великих попередників. Питаннями інтелекту займалися також Г. Айзенк і Г. Стейнберг. Всесвітньовідомим став тест на рівень інтелекту Д. Векслера, який вводить поняття інтелекту як структурного перетворення. Також успішно застосовуються творчі ідеї засновника методу “розумового штурму” Алекса Осборна. Ідея латерального мислення, сформульована професором Едвардом де Боно, ведучого пропагандиста ретельного навчання мислення у школах.

Ці та інші плодотворні ідеї лягли в основу моєї власної наукової роботи в галузі розробки нових технологій навчання. Більш як 10 років своєї науково-педагогічної діяльності і практики я присвятила проблемі: як навчити дитину думати і творити? У сучасній школі вміння мислитиформується у школярів певним чином і немає предмета, який би цілеспрямовано навчав дітей мислити, мислити як логічно, так і творчо, нестандартно, евристично. Відомо, що основні структури мислення є вже сформовані до 10-12 років, отож роботу по розвитку творчих та пізнавальних здібностей треба починати якомога раніше, оскільки пізнє його формування уже стає менш ефективним. З огляду на це я розробила та впровадила навчальну програму з логіки та нестандартного мислення для учнів початкової школи. Це є інтегрований курс, розроблений на стику логіки, математики та психології.

Програма орієнтована на розвиток основних аспектів розумової діяльності і має на меті стимулювати мислення дітей, навчити їх основних операцій та прийомів мислення, розвинути кмітливість, просторову уяву, пам’ять та увагу. Вона враховує розвиток основних аспектів мислення як на вербальному, так і невербальному рівні. Завдання курсу - формувати у дітей здатність до аналізу та синтезу, узагальнення та конкретизації, абстрагування та переносу, вміння класифікувати, порівнювати та виділяти суттєве, мислити за аналогією, бачити відмінності та закономірності, знаходити причинно-наслідкові зв’язки, а також вміння мислити асоціативно та шукати нестандартні підходи до розв’язання задач. У програмі збережено принцип спіральності та циклічності.

Важливою особливістю програми є те, що вона базується на досягненнях сучасної психології. Курс орієнтований головним чином не лише (і не стільки) на діагностику певного рівня інтелекту, скільки на формування розумових і пізнавальних здібностей учня. Багато вправ готують учнів до виконання тестових завдань, які, як відомо, активно використовуються в багатьох розвинутих країнах світу ( GRE General, тощо)

Цей курс впроваджується як експериментальний предмет у Львівській школі першого ступеня «Джерельце» впродовж 9 років. Використовується він також і в інших школах м. Львова, Києва та багатьох міст України. Загалом на 2007 рік лише у школі “Джерельце” цей курс пройшло понад 600 дітей.

Досвід моєї роботи узагальнено у п'ятьох навчально-методичних посібників з розвитку логічного та творчого мислення для учнів 1 - 4 класів. Програма і посібники отримали гриф Міністерства освіти та науки України. Ці книги ставали неодноразовими призерами міжнародних видавничих форумів у різних номінаціях.

У 1999 р. кафедрою психології Львівського національного університету було проведено порівняльне тестування рівня розумового розвитку дітей експериментальної школи (в якій впродовж двох років читався предмет „мислення”) та звичайної школи (її називали контрольною), де таких занять не було. Воно показало, що логічне мислення дітей експериментальної школи майже вдвічі перевищує логічне мислення дітей контрольної школи. Особливо надається до розвитку творче евристичне мислення дітей цього віку, показники якого виявилися у 4,5 рази вищі, ніж у дітей контрольної школи. На основі отриманих результатів був проведений крос-кореляційний аналіз за Пірсоном та побудовано кореляційні плеяди, які проілюстрували взаємозв’язок між різними видами мислення. Було показано, що заняття з розвитку мислення підвищують інтегрованість різних видів мислення, зростає їх взаємозалежність та взаємовплив.